У Меджибожі відбулася XV науково-краєзнавча конференція, присвячена охороні та реставрації пам’яток

DSC_2987-e1467152109712

Досягнення та тенденції розвитку охорони, дослідження та реставрації пам’яток історії і архітектури Східної Європи обговорювали в Державному історико-культурному заповіднику «Межибіж» учасники XV науково-краєзнавчої конференції.

До програми було включено 91 доповідь від 97 авторів з 27 міст і містечок України та Литви. 4 автори є докторами і 23 — кандидатами наук. Голова Хмельницької обласної організації Національної спілки краєзнавців України доктор історичних наук Лев Баженов, який співголовував на засіданні, зазначив також, що у конференції взяли участь 47 членів спілки з Хмельницької області.

Окрім оголошеної присвяти конференції 870-й річниці першої писемної згадки про Меджибіж і 20-річчю проведення першої наукової конференції в Меджибожі, її організатори проведенням науково-краєзнавчого форуму вшанували пам’ять знаного краєзнавця та музейника, одного з творців музею у Меджибізькій фортеці, Мирослава Васильовича Пінчака, життя якого увірвалося 22 червня 2016 року.

Велику зацікавленість і багато практичних запитань українських дослідників і пам’яткоохоронців викликали доповіді фахівця відділу охорони історико-культурних заповідних територій Міністерства культури Литви Гінтараса Джевенаса та директора науково-реставраційної фірми UAB «Kultūros Vertybių Paieška» Лінаса Квизикявічюса. Аналізуючи відмінності в організації пам’яткоохоронної справи у обох країнах, литовські фахівці наголосили, зокрема, що в їхній країні вирішальним для пам’ятки є слово експерта, а не дії чиновника, як то є в Україні.

Яскравий приклад застосування сучасних принципів дослідження та реставрації історичної пам’ятки було продемонстровано в ілюстрованій доповіді литовських фахівців «Відтворення палацу великих князів Литовських у Вільнюсі». З Меджибожем цю визначну пам’ятку об’єднує як належність до спільного культурного спадку обох народів на певному етапі, так і той факт, що внутрішні приміщення палацу правителів Великого Князівства Литовського фахівцям доводилося реконструювати буквально «з нуля». Як зазначив Гінтарас Джевенас, до нашого часу не дійшла жодна іконографічна фіксація інтер’єрів цього палацу, тому їх доводиться відтворювати за результатами досліджень, наслідуючи зразки архітектури і князівського побуту відповідного часу. В аналогічній ситуації знаходиться й палац Сенявських-Чарторийських у Меджибожі, реставрацію якого готують українські фахівці. Тому досвід литовських колег є цінним прикладом для реставраційних робіт у Меджибожі.

Тематика доповідей першої секції конференції була зосереджена на дослідженні, реставрації, охороні та використанні пам’яток — замків, палаців, сакральних споруд Меджибожа, Кам’янця-Подільського, Чигирина, Ізмаїлу, Переяслава, Чернігова, інших міст і містечок, а також численних історичних споруд Тернопілля. Декілька тем мали прямий стосунок до Меджибожа у контексті збереження та розпочатої реставрації об’єктів Державного історико-культурного заповідника «Межибіж».

Тематика другої секції конференції показала пам’ятки у тому історико-культурному ландшафті, серед якого вони існують: у часі, просторі, соціумі та у зв’язку з знаковими особистостями.

У науковій конференції також взяли участь дослідники з Національного архітектурно-історичного заповіднику «Чернігів стародавній». Молодший науковий співробітник Ірина Шевчик — з доповіддю: «Чернігівська церква Святої Катерини: історія перебудов та ремонтів барокового собору XVIII століття». Науковий співробітник Сергій Сергєєв — «Стан укріплень чернігівської фортеці кінця ХVIІ — середини ХVІІІ століття».

За матеріалами: Межибіж

DSC_2932-e1467152221107

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *