У Мінкультури підтримали пропозицію щодо створення Державної програми порятунку дерев’яних храмів
25 травня 2016 року науково-методична рада Міністерства Культури України підтримала пропозицію щодо створення Державної програми порятунку дерев’яних храмів, як визначного історико-мистецького феномену — «Дерев’яні храми України».
Про це на сторінці facebook повідомляє Іван Биков, архітектор, реставратор, краєзнавець, член науково-методичної ради Міністерства культури України.
Серед аварійних та понівечених дерев’яних церков і чернігівські культові споруди:
1. Миколаївська церква в с. Городище Чернігівської обл. (1763 р.),
2. Німецький костел Матері Божої в с. Зеленівка Чернігівської обл. (1771 р.),
3. Покровська церква у с. Слобідка Чернігівської обл. (1834-36 рр.),
4. Церква Різдва Богородиці у с. Вербівка Черкаської обл. (1857 р.),
5. Церква Олександра Невського у с. Біловежі Перші Чернігівської обл. (1856 р.).
Текст виступу Івана Бикова:
«Передмова: На території України розташована найбільша в світі кількість історичних дерев’яних храмів — православних, греко-католицьких та католицьких. Більше 2500 об’єктів ! Сотні дерев’яних церков є втіленням мистецького генія українського народу, найвагомішим результатом багатовікової творчості українців. Українці створили 12 визначних регіональних шкіл народної архітектури, а саме — наддніпрянська, полісько-волинська, чернігово-сіверська, слобожанська, лиманська, галицька, лемківська, гуцульська, мармароська, верховинська, буковинська, подільська. Також, на території України збереглося декілька десятків пам’яток польської та німецької культури — дерев’яних костелів. Не треба недооцінювати історико-мистецьку вартість дерев’яних храмів 19 століття, збудованих в стилях класицизм, ампір, історизм та модерн. За своєю кількістю, розмаїттям архітектурних форм та мистецькою цінністю, українські дерев’яні храми не мають аналогів в світі.
Вже давно постала нагальна потреба вивчення та комплексної охорони українських дерев’яних храмів, як окремого історико-мистецького феномену. Українські народні дерев’яні храми цілеспрямовано нищили — з 1800 року Російська імперія, з 1917 року Радянський Союз. В результаті, в більшості областей Центральної та Східної України окупаційна російська влада знищила від 80% до 99% дерев’яних храмів. Деякі регіональні архітектурні школи були ліквідовані повністю, наприклад — Лиманська школа. В таких регіонах — кожен збережений історичний дерев’яний храм — на вагу золота. Після 1991 року з’явилась нова загроза — безконтрольні перебудови, обшивка дерев’яних храмів пластиком, металом, суцільна позолота, іноді — повне нищення пам’ятки. Для зупинки винищення пам’яток та їх захисту терміново потрібен комплекс дій та чітка програма.
Першочергові дії:
1. Науково-методичній раді звернутися до Міністра культури та Кабінету міністрів України, з пропозицією, щодо оголошення всіх (без виключення) історичних дерев’яних церков та костелів 15— початку 20 ст., які розташовані на території країни, пам’ятками українського історико-мистецького надбання «Дерев’яні храми України».
2. Розробити загальний державний перелік дерев’яних храмів України, структурований по областях та районах. До переліку включити всі історичні дерев’яні храми 15— поч. 20 ст., — і ті, що перебувають на обліку, і ті, що не перебувають. Для цього створити робочу групу з пам’яткоохоронців та архітекторів. Перелік пам’яток «Дерев’яні храми України» затвердити рішенням Міністерства культури.
3. На всі дерев’яні історичні храми, що потрапили до переліку, але не мають охоронного статусу, розробити облікові картки та надати пам’яткам охоронний статус відповідної категорії. Для цього, створити робочу групу з пам’яткоохоронців та архітекторів.
4. На час розробки загального переліку та облікових карток дерев’яних храмів, рішенням Кабінету міністрів України , оголосити повну заборону на незаконні перебудови, ремонтні роботи та будівництво в охоронних зонах дерев’яних храмів України. Будь-які реставраційні, ремонті чи будівельні роботи на будь-якому дерев’яному історичному храмі 15— поч. 20 ст., в незалежності від його охоронного статусу, мають виконуватися сертифікованими виконавцями, за відповідним проектом і виключно — за наявності дозволу чи декларації на будівельні роботи.
5. Рішенням кабінету Міністрів зобов’язати місцеву владу в річний термін встановити на всіх дерев’яних історичних храмах протипожежну сигналізацію.
6. В рамках програми «Дерев’яні храми України», робочій групі розробити перелік цінних пам’яток дерев’яного сакрального зодчества в Україні, які потребують порятунку та негайної реставрації. Звернутися до Міністерства фінансів, що до державного фінансування комплексних реставраційних робіт на цих пам’ятках, в рамках програми «Дерев’яні храми України».
7. Створити на базі реставраційних майстерень, силами Управління охорони культурної спадщини та залучених фахівців ( в т. ч. — волонтерів) мобільну групу швидкого реагування, ціллю якої має стати термінове виконання протиаварійних та консерваційних робіт та пам’ятках дерев’яного зодчества, яким загрожує руйнація та знищення. Робоча група програми «Дерев’яні храми України» має визначати об’єкти, яким загрожує нищення. Мобільна група — швидко виконати проектні роботи та протиаварійні, консерваційні заходи.
8. Робота програми «Дерев’яні храми України» має виконуватися під державним контролем, силами державних та залучених фахівців. Фінансування передбачити за рахунок державних та меценатських коштів. Рекомендувати Міністерству культури затвердити державну програму «Дерев’яні храми України», звернутися до Міністерства фінансів України, що до фінансування програми з 2017 року.