Сторінками історії: Борисоглібський собор ХІІ ст.

Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній» започатковує щотижневу рубрику: «Сторінками історії…», де розкриватимуться маловідомі факти та історичні сюжети, присвячені Чернігову, а також відомості про собори, храми, артефакти та музейні предмети заповідника, занурюючи користувачів соціальних мереж у глибини минулого.

У межах цієї рубрики, до Міжнародного дня пам’яток і визначних місць, згадуємо про одну з наймасштабніших реконструкцій нашого міста – реконструкцію Борисоглібського собору ХІІ ст.

Він споруджений на поч. ХІІ ст. чернігівським князем Давидом Святославичем (помер 1123 р.) як домовий храм та князівська усипальня. Сучасний вигляд – це результат реконструкційно-реставраційних робіт, проведених у 1950-ті рр. за проєктом архітектора Миколи Холостенка, оскільки у роки Другої світової війни собор зазнав значних руйнувань. Попередньо були виявлені раніше невідомі первісні конструктивні елементи та різьблений декор храму, що дозволило реставрувати пам’ятку у формах ХІІ ст.

Борисоглібський собор побудований у відмінній від пам’яток ХІ ст. рівношаровій техніці мурування, мав у бічних навах хрещаті склепіння, елементи декору у вигляді аркатурних поясів, півколони на фасадах, які завершувалися різьбленими капітелями, профільовані портали, імітацію каменю на зовнішніх поверхнях стін за допомогою розбивки тиньку на квадри (на Заході храми часто будували із каменю) — це основні елементи західноєвропейського романського стилю. За версією Миколи Холостенка, всі фасади собору були оформлені великими й малими закомарами, тобто пам’ятка належить до нового типу закомарного храму, який виник у Київській Русі наприкінці ХІ – на початку ХІІ ст.

Дослідження та реставрація Борисоглібського собору засвідчили, що він репрезентував новий напрямок в архітектурі Придніпров’я, який почав формуватися на Русі з кінця ХІ ст. Це був синтез візантійської архітектурно-просторової композиції та нового типу закомарного храму з виразними елементами романського стилю. Саме цей тип хрестовокупольного, закомарного храму з елементами романської архітектури, який склався у Чернігові і представляв собою, як її називали чернігівську архітектурну школу, отримав широке розповсюдження в архітектурі Придніпров’я й Волині середини та другої половини ХІІ ст. Чернігівський варіант закомарного храму з виразними елементами романського стилю, який уособлював собою Борисоглібський собор, став популярним, він поширився на значній території Русі впродовж ХІІ ст. Тобто, Чернігів у цей час був осередком новаторського мурованого будівництва, який, вочевидь, започаткували у нашому місті.

Завдяки дослідженням та реставрації Борисоглібського собору, єдиного з усіх давньоруських храмів в усій його повноті, відновлено омфалій — різьблена центральна частина підлоги пам’ятки, орнамент якої заповнений різнокольоровою смальтою. Відновлена також первісна підлога на більшій площині наосу храму, яка покрита великими пірофілітовими плитами, що є також унікальним серед пам’яток домонгольського періоду.

Під час досліджень прилеглої території навколо Борисоглібського собору виявили рештки галерей, які оточували храм з північної та західної сторін, з південної сторони була каплиця та притвор перед порталом. За браком інформації щодо конструктивних особливостей прибудов, відтворили лише їх фундаменти із залишками мурування, які нині оперізують собор.

Ольга Травкіна, кандидатка історичних наук, завідувачка відділу музейної та науково-фондової діяльності Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній».

На світлинах: сучасний вигляд Борисоглібського собору ХІІ ст.; руйнування Борисоглібського собору під час Другої світової війни.