У Чернігівському колегіумі відкрилися оригінальні виставки ляльок
Важко сказати, коли, де і як з’явилася перша дитяча іграшка. Достеменно невідомо, якими були і перші ляльки. Але те, що дорослі пропонували дітям, навіювало свої образи, на які дитина прагнула бути схожою. Зроблена своїми руками, лялька несла спогади і побажання мами й тата, бабусь та дідусів, хрещених чи старших сестер та братів. І якщо у нас іграшки і справді були лише для ігри, в деяких країнах виготовлення ляльок стало справжнім мистецтвом. Порівняти українські і японські ляльки є можливість у чернігівському Колегіумі, де відкрилися дві виставки іграшок.
Дві оригінальні експозиції, що відкрились в Національному архітектурно-історичному заповіднику «Чернігів стародавній» пропонують поринути в два паралельні світи. Атмосферу далекої і загадкової Японії створюють родові емблеми японських родин — картинки, вписані в уявне коло із різним змістом. Розбудити фантазію допоможуть ієрогліфи — прочитати їх навряд чи хто зможе, але помилуватися японською каліграфією має нагоду кожен. Як і дізнатися про архітектуру найвідоміших буддистських монастирів та святилищ Японії, які занесені до світової спадщини ЮНЕСКО. Але головне місце на виставці належить лялькам. І недаремно, бо за їх кількість Японію називають «країною тисяч ляльок».
Тетяна Миколайко, науковий співробітник Національного архітектурно-історичного заповіднику «Чернігів стародавній»: «Почалося це з 17 століття, коли в багатій родині одного з японських сьогунів було 5 доньок і бажаючи їм догодити, він замовив майстру-лялькарю гірку з ляльками, які імітували імператорський двір. Потім така традиція ляльок стала модної і навіть у бідних родинах були такі гіркі з ляльками».
На жаль ця вся краса була лише для милування, гралися іншими, більш простими. В експозиції є ляльки не лише для дівчаток, а й для хлопчиків.
Тетяна Миколайко: «А на день хлопців виставляли невелику гірку, це міг бути просто стіл, де були обладунки самурая, зброю, коня, лева, тобто все, що символізує мужність і хоробрість майбутнього самурая».
А поверхом нижче в Колегіумі презентується виставка українських ляльок талановитої майстрині з Корюківки Марини Шикалової. Наші веселі і яскраві, ніжні і позитивні іграшки стали достойними конкурентами імператорам з японських гірок. В колекції нараховується понад сто ляльок, різних за характером, але схожих, як діти, на свою маму.
Марина Шикалова: «Коли сталася війна, трагедія в Україні, мій син пішов добровольцем на війну, ну тоді з’явилися народні ляльки. Чомусь мені так захотілося любов свою до Україні передати людям, захотілося щоб всі інші побачили і як навіть хто не любить, подивилися на красу цю і сильно-сильно полюбили».
Дорослим ляльки уявляються чимось несерйозним, занадто дитячим, занадто простим. Ми забули, як колись давно вони разом з нами посміхалися і журилися, раділи і прощали. Втім, на таких виставках є шанс повернути час. Бо дитина, що любить гратися, залишається всередині нас і раптом ви згадаєте, що лялька – це дуже серйозно.
За інформацією “Сівер-центр”
Фото Сергія Чернякова, “Чернігів стародавній”.
