Сторінками історії: «Золоте шитво майстрині (на прикладі чернігівського П’ятницького жіночого монастиря)»
Цього тижня у рамках рубрики «Сторінками історії» розглядаємо тему «Золоте шитво майстрині (на прикладі чернігівського П’ятницького жіночого монастиря)».
Тривалий час монастирі були осередками літописання, переписування книг, згодом — друкарства, а також на їх територіях займалися різними ремеслами, серед яких поширення набуло гаптування. Це шитво металевими (золотими, срібними, мідними, позолоченими чи посрібленими) нитками. Шитво виконувалося на коштовних тканинах «у прикріп».
Чернігівський П’ятницький монастир — один з найдавніших в Україні, заснований, імовірно, ще у ХІІ–ХІІІ ст. Черниці, що тут проживали, здавна займалися ремеслами та рукоділлям, зокрема, гаптуванням, заробляючи цим собі на життя.
У колекції Чернігівського обласного історичного музею ім. В.В. Тарновського є речі, розшиті черницями П’ятницького монастиря ще у ХVІІ ст (досліджені Вірою Зайченко). Це — опліччя фелона з композицією «Зішестя Святого Духа». Складна багатофігурна композиція включає, крім апостолів, святих Параскеву та Тетяну і дванадцять постатей світських осіб. Така річ створювалася довго, можливо, для її виготовлення було залучено декілька майстринь. Сьогодні – справжній витвір ужиткового мистецтва.
У XVIII cт., за ігумені Фотинії (Максимович), П’ятницький монастир став значним осередком гаптування. З її ім’ям пов’язаний воздỳх (покривало на святі дари), який знаходиться у колекції музею, та пара поручів (нарукавників) із зображенням св. Амвросія серед рослинного орнаменту. На маленьких картушах зроблено напис: «Коштом ігумені Фотинії».
Вишиті черницями речі користувалися популярністю не лише в церковному середовищі, а й у побуті заможних представників козацької старшини.
У 1739 р. чернігівський архієпископ Никодим Срібницький поставив питання про закриття обителі та створення в ній латинської школи, а черниць, які «в рукоделии в потребном получая себе снабжение и единую с того признают быть пользу», планувалося перевести у Печеницький та Шуморовський монастирі, де «рукоделием прожити можно». У 1740 р. архієпископа було відправлено до Тобольська, а обитель після цього проіснувала ще сорок шість років.
Відомо, що деякі черниці-гаптувальниці згодом очолювали монастирі. Так сталося з черницею чернігівського П’ятницького монастиря Дометіяною Лярською. До 1743 р. вона була у П’ятницькому монастирі звичайною черницею, і можливо, саме в П’ятницькому монастирі вона захопилася мистецтвом гаптування та опанувала стиль роботи монастирської майстерні. Потім Дометіяна очолила Макошинський монастир, яким керувала понад 10 років. Коли ж у 1754 р. настоятельку П’ятницького монастиря Фотинію перевели до Києва, Дометіяна Лярська стала ігуменею Пʼятницької обителі. Знаною рукодільницею Макошинського монастиря була черниця Ганна Заєржевська, яка стала останньою ігуменею чернігівського Пʼятницького монастиря наприкінці XVIIІ ст.
Нижник Людмила, старша наукова співробітниця науково-просвітницького відділу Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній».
