Повоєнні плани з благоустрою території Єлецького монастиря у Чернігові

Чернігівський Єлецький монастир, розміщений західніше Дитинця, є неймовірною окрасою панорами історичної частини міста, його історико-архітектурною перлиною та духовною святинею. Вважається, що обитель була заснована у 1060 р. за розпорядженням чернігівського князя Святослава Ярославича на місці явлення ікони Пресвятої Богородиці.

Історія Єлецького монастиря налічує понад 900 років. До початку 1920-х рр. він був діючим чоловічим монастирем. У наш час святиня є жіночою обителлю. У радянський час Єлецький монастир не був діючим. Його територію та будівлі використовували під різноманітні світські потреби. Тут протягом XX ст. функціонували складські приміщення, різнопрофільні майстерні, гуртожитки, дитячий садок, спортивна зала, філармонія, читальна зала бібліотеки та багато іншого.

Проте, зважаючи на значущу історико-культурну цінність цього монастирського об’єкта, наявність на його території Успенського собору часів давньої Русі, а також низки пам’яток доби Гетьманщини (дзвіниці, келій муру), в атеїстичний радянський час колишню святиню намагалися трансформувати під потреби туристичної сфери. Особливо гостро постало це питання у час відродження Чернігова після завершення Другої світової війни та його розвитку в подальші десятиліття.

У процесі формування оновленого міського середовища та проведення робіт з благоустрою важливим був комплексний підхід. Одним з вагомих завдань поставало видове розкриття історико-архітектурних комплексів міста та окремих його пам’яток. Тож, окрім Генерального плану Чернігова (1946 р.), який в подальших роках зазнавав коригувань, були розроблені різноманітні проєкти відновлення та впорядкування його історичних частин. Серед об’єктів, які підлягали благоустрою, була і територія чернігівського Єлецького монастиря.

Один з перших повоєнних проєктів благоустрою території колишньої обителі був розроблений у 1955 р. Його автором став відомий чернігівський архітектор І. Ягодовський.

У ході реалізації проєкту мали бути створені умови для кращого збереження пам’яток архітектури цього монастиря, а також їхнього огляду майбутніми екскурсантами. Таким чином, Єлецький монастир міг стати туристичним об’єктом з гарним видовим розкриттям його стародавніх будівель.

За планом було запропоновано розширити кількість відкритих вхідних брам на територію святині задля збільшення пропускних можливостей туристів. Це також сприяло б огляду Успенського собору з різних ракурсів. Перед храмом планувалося організувати відкритий майданчик, який мав бути вдало поєднаний доріжками з дзвіницею, келіями та Петропавлівською церквою. Намічалося масштабне озеленення та створення зон відпочинку. Пам’ятки мали бути оточені зеленими алеями та відкритими ділянками для їх вдалішого споглядання. На території обителі планували посадити такі дерева, як: ялину, липу, березу, клен та ясен. Центральні алеї з двох сторін мали бути оформлені липами. Загалом планувалося висадити 460 саджанців дерев та 2600 кущів. Ліворуч від головного входу (північно-західної брами), серед паркової зони, було спроєктовано спортивний майданчик для ігор і відпочинку.

У проєкті також передбачалося брукування клінкером площі навколо головної споруди обителі – Успенського собору. Нові ліхтарі мали краще освітити монастирське подвір’я у вечірній час. До двох водорозбірних колонок планували встановити ще один поливальний кран. Для якіснішого водовідведення атмосферних опадів від споруд був складений проєкт вертикального планування території Єлецького монастиря.

Через певні обставини розроблені плани так і не були втілені в життя. По-перше, ще тривали роботи з відродження та розбудови міста. По-друге, не в повній мірі були відновлені монастирські пам’ятки, котрі, до того ж, використовувалися під різні світські потреби, що заважало проводити відновлювальні роботи.

Спроби реалізувати подібні плани впорядкування території Єлецького монастиря були і в 1970-х рр. Цього разу автором проєкту виступив архітектор В. Стамов. Основною метою благоустрою території чернігівської святині була трансформація її під потреби туристичної сфери. Проєкт передбачав як створення оптимальних умов охорони історико-архітектурного комплексу, так і організацію гарного огляду пам’яток туристами.

Незважаючи на те, що в кінці 1960-х – на початку 1970-х рр. споруди Єлецького монастиря перебували у користуванні різних установ, організацій та підприємств, представники місцевої влади зазначали, що ці будівлі в найближчі роки мали бути звільнені. Успенський собор мав стати приміщенням для створення музейної експозиції. Інші монастирські споруди також мали нести культурно-просвітницькі функції.

Згідно проєкту, основний під’їзд екскурсантів до колишньої обителі мав бути організований по вул. Тихій. На ній передбачалося розміщення заїздного карману для висадки пасажирів з туристичних автобусів, розворотного майданчика та зони для паркування автобусів і легкових автомобілів.

Велику увагу було приділено створенню сприятливих умов для організації екскурсійної роботи, яка б проводилася на території колишньої святині. Так, вхід до монастирського двору мав бути з вул. Тихої через північно-східну браму, яка розміщена у дзвіниці. Неподалік від неї, із західного боку північних келій, мали облаштувати майданчик для збору туристичної групи з метою ознайомлення її у загальних рисах з архітектурним ансамблем колишньої обителі. Одним із завдань було створення умов для огляду з території монастиря навколишніх краєвидів.

Окремі монастирські приміщення планували пристосувати під потреби заповідника. Наприклад, у будівлі південно-західних келій мала розміщуватися його адміністративно-господарська служба. В Успенському соборі планувалося створення музейної експозиції. У дзвіниці мали організувати музейну касу та продаж сувенірної продукції. В інших приміщеннях – різнорідні установи. Так, в північних келіях мало бути правління товариства охорони пам’яток області, у східних келіях – майстерні народної творчості, в будівлі колишньої Петропавлівської церкви – читальна зала. Руїни споруди духовної консисторії планували законсервувати та вивести на поверхню ґрунту обриси фундаментів.

Важливим питанням проєкту благоустрою території колишнього Єлецького монастиря було створення нових доріжок, для яких планували використати як старий клінкер, так і новий будівельний матеріал. Вертикальне планування території цього комплексу передбачало організацію водовідведення атмосферних опадів як від самих будівель, так і з монастирської садиби загалом. Це мало позитивно вплинути на збереження архітектурних пам’яток Єлецької обителі.

З метою зайнятості підростаючого покоління в час поза екскурсіями за проєктом у північній частині монастиря, ліворуч від північно-західної брами, планувалося організувати дитячий майданчик з сучасним обладнанням. Він мав бути огороджений зеленими насадженнями та знаходитися на певній відстані від екскурсійних маршрутів.

Згідно планів з організації озеленення на території Єлецького монастиря насадження мали створювати групи поєднаних кольорових плям з квітучих кущів, дерев та інших зелених композицій з урахуванням їхнього силуету та кольору в різну пору року. Однак, простір перед фасадами пам’яток мав бути відкритим. З метою огляду цього історико-архітектурного комплексу з далеких відстаней значну увагу було приділено освітленню території монастиря та підсвічуванню його історичних будівель.

Проєкт благоустрою передбачав також організацію охоронної зони і зони регулювання забудови. Це робилося задля збереження архітектурного ансамблю Єлецького монастиря та охорони його території. До прикладу, в охоронній зоні (монастирська територія) було заборонено будівництво нових споруд, знесення чи перебудова існуючих будівель, прокладання нових доріг, виконання робіт з планування території, влаштування нових або засипання діючих водойм, прокладання підземних комунікацій, а також повітряних електромереж та інших мереж. Також було під забороною вирубування дерев та чагарників, самовільна їх пересадка. Без спеціального дозволу не мали проводити й археологічні дослідження.

Зазначені проєкти благоустрою території чернігівського Єлецького монастиря були не єдиними в 1950-1980-х рр. Окрім них, у ці часи також розроблялися подібні документи. Їхніми головними завданнями було: створення покращених умов збереження історичних будівель, розкриття пам’яток для організації їхнього кращого огляду, організація якісного вертикального планування території та поліпшення її озеленення, створення нових майданчиків для відпочинку, доріжок, туристичної інфраструктури та ін. Велика увага була приділена організації охоронної зони, що включала територію самого монастиря і зони регулювання забудови довкола колишньої обителі.

Однак, зважаючи на ряд обставин, а саме: використання монастирських приміщень різними організаціями, що в певній мірі заважало проведенню робіт з благоустрою території, нагальна потреба в поточних ремонтах самих пам’яток Єлецького монастиря, спрямованість фінансових ресурсів на розбудову інфраструктурних об’єктів у місті – ці проєкти так і не були повноцінно реалізовані.

Станом на сьогодні Єлецький монастир є діючою православною жіночою обителлю. Вона має гарно відреставровані історичні будівлі, забруковані та заасфальтовані доріжки, доглянуті зелені насадження, зокрема квітник навколо Успенського собору. З північного боку монастиря, по вул. Князя Чорного, нещодавно було оновлено дорогу та пішохідну ділянку. Нині для багатьох містян та гостей Чернігова святиня є місцем спокою та душевної рівноваги.

Олександр Литовченко, молодший науковий співробітник науково-просвітницького відділу Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній». Фото автора.