Під Покровом Богородиці: традиційні образи та нові відкриття

Жовтень 11, 2021
Богородичні ікони, виставки, козацтво, Покрова, Чернігів стародавній
0

12 жовтня о 14:00 у Національному архітектурно-історичному заповіднику «Чернігів стародавній» (у Колегіумі, на Валу) відкривається виставка Богородичних ікон. На ній представлено 37 ікон, які репрезентують іконописне мистецтво Чернігівщини XVIII — початку ХХ ст.

Тут експонуються різноманітні за стилем та манерою виконання Образи Богородиці, насамперед, ікони «Покрова Пресвятої Богородиці» (у колекції заповідника нараховується до десяти ікон «Покрова» і серед них найвідоміша козацька «Покрова» із зображенням наказного гетьмана Павла Полуботка).

Враховуючи карантинні обмеження відкриття виставки відбудеться в онлайн-трансляції Свободи.ФМ за посиланням http://svoboda.fm/culture/Culture/280846.html?fbclid=IwAR047TtEPTpufXO8ykQAIhxdcNXfFItlfDSsySnBqPsFJS4SQT9V7uSURVk

Традиційно на іконах «Покрова» зображували чудесне явлення Богородиці у Влахернському храмі м. Константинополя у Х ст., яка своїм омофором покрила вірян, беручи їх під свій захист під час нападу ворогів. Тут бачимо юродивого Андрія та його учня Єпіфанія, які були свідками чуда, а також імператора та імператрицю, піснеспівця Романа з акафістом Богородиці, духовенство, вірян. З огляду на складність та багатофігурність композиції ікони «Покрова Богородиці», народні іконописці часто її спрощували та схематизували, зменшували кількість й змінювали на свій розсуд склад усталених персон на інші. На іконі «Покрова Богородиці», представленій на виставці, зображено Богородицю на повний зріст, яка тримає в руках омофор, зліва — св. Миколая, справа — преп. Іустиліана. Напевно, народний маляр не був добре знайомий з тонкощами іконографії «Покрови» і, враховуючи попит, поряд з Богородицею написав найбільш шанованого святого Миколая Чудотворця та покровителя дітей преп. Іустиліана. На іншій іконі поряд з Богородицею зображено св. Миколая та св. Варвару. Відомо, що культ святої Варвари був надзвичайно поширений в Україні. Його розпосюдження пов’язують з популяризацією мощей св. Варвари, які зберігалися у Михайлівському Золотоверхому монастирі у Києві.

Близькою до ікони «Покрова Пресвятої Богородиці» за іконографією є ікона «Богородиця Всіх Скорботних Радість», на якій у центрі образу зображена Богородиця на повний зріст в оточенні людей немічних, хворих, калік, що просять захисту та сцілення у Богородиці.

На виставці презентуються також й інші богородичні ікони, зокрема, привертають увагу чудотворні ікони Чернігівщини: Троїцько-Іллінська, Домницька, Охтирська та інші іконографічні Образи Богородиці: «Богородиця Нев’янучий Цвіт», «Богородиця Неопалима купина», «Богородиця Живоносне джерело», «Коронування Богородиці», «Пом’якшення злих сердець», «Богородиця Боговтілення», «Богородиця Агіосорітісса (Заступниця)», «Богородиця Печерська».

Експонується і три списки найвідомішої чудотворної ікони чернігівського краю «Троїцько-Іллінська Богородиця», яка була написана Геннадієм Костянтиновичем, маляром Дубенським у 1658 р. для Іллінської церкви при Антонієвих печерах. На жаль, оригінал ікони втрачений. Один зі списків походить із церкви Різдва Богородиці села Полова Прилуцького району Чернігівської області. Богородиця тримає Ісуса Христа на лівій руці, голова її злегка нахилена до Богодитини, права рука притиснена до грудей. Ісус зображений босоніж з сувоєм у лівій руці, правицею — благословляє. Богородиця та Ісус Христос увінчані коронами. Можна припустити, що цей образ писався з прототипу, а саме з ікони Іллінської Богородиці 1658 р.

На виставці також представлений ще один список ікони «Троїцько-Іллінська Богородиця», який датується XVIIІ—ХІХ ст. Судячи з дошки ікони, обробленої стругом та своєрідної арки, яка увінчує ікону, властивої іконам XVII—XVIIІ ст., цей образ міг бути теж написаний у XVIIІ ст. Проте у ХІХ ст. ікону переписали. Під час реставрації було виконане дослідження методом зондування, яке засвідчило шар більш раннього живопису. Барокові яскраві та світлі фарби, які відкрилися, підтверджують, що ікона могла бути написана у XVIIІ ст.

Цікавими є на виставці і дві ікони «Богородиця Нев’янучий Цвіт» кін. XVIIІ — поч. ХІХ ст., іконографія яких належить до цікавих та малодосліджених. На них зображені величні образи Богородиці з реалістичними, українізованими рисами, у пишних мафоріях з квіткою — лілеєю — символом чистоти та дівоцтва Богородиці. Розширення іконографічних богородичних сюжетів свідчить про вплив європейського мистецтва.

Значна частина пам’яток присвячена іконам, які розповідають про життя Богородиці: це ікони «Св. Іоаким і Анна», «Введення до храму», «Богородиця з Ісусом Христом та Іоаном Предтечею», «Зішестя Св. Духа», «Успіння Богородиці».

На виставці представлені і нові ікони, які нещодавно поповнили колекцію заповідника: «Богородиця Козельщанська», «Богородиця Пожайська», «Пом’якшення злих сердець», «Поклоніння волхвів», «Неопалима Купина». Тут експонується список відомої чудотворної ікони «Богородиця Козельщанська» із колишнього Козельщанського монастиря Різдва Богородиці Полтавської області. За переказами ікона «Богородиця Козельщанська» мала італійське походження і належала італійці-фрейлині імператриці Єлизавети Петрівни, яка вийшла заміж за запорозького військового писаря Сіромаху. У трактуванні образу Богородиці відчутний вплив західноєвропейської мистецької традиції. Нещодавно було придбано до фонду заповідника і список відомої та шанованої чудотворної ікони «Пожайська Богородиця» першої пол. ХІХ ст., яка походила з Пожайського монастиря недалеко від Каунаса (Литовська республіка). Ікона написана у манері близької для українсько-білоруського іконопису з характерними етнічними рисами у написанні образів та їх певним бароковим трактуванням.

Ікони, представлені в експозиції, відреставровані стараннями професійних художників-реставраторів заповідника Боголюб Р. М., Шаполовим І.А., Ткачем О.І. Кваліфіковану науково-методичну допомогу у відродженні пам’яток іконопису надали також фахівці кафедри техніки та реставраціії творів мистецтва Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури м. Києва, з якими Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній» співпрацює понад 30 років і які зробили чималий внесок у відродження образотворчої спадщини Чернігівщини.