Iсторія у… коштовностях
Два дні, 28 та 29 липня 2018 року, у Національному заповіднику «Софія Київська» (у виставковій залі музею «Будинок митрополита») були представлені дві стилізовані реконструкції корон княжої доби із колекції Благодійного фонду «Відродження історико-культурної спадщини України ім. Героя України Б.Г. Возницького». Нині вони повернулися у Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній», де експонуються в приміщенні Колегіуму (на Валу).
До Вашої уваги стаття Андріани Білої у газеті «День».
У Києві представлені стилізовані реконструкції корон Володимира Великого та Анни Візантійської
Акцію приурочили до святкування 1030-річчя хрещення Київської Русі-України. Нині у Національному заповіднику «Софія Київська» (виставкові зали музею «Будинок митрополита») можна побачити дві стилізовані реконструкції корон княжої доби, а повна колекція коштовних експонатів перебуває в Національному архітектурно-історичному заповіднику «Чернігів стародавній».
В ПЛАНАХ — МУЗЕЙ
Організатор експозиції, засновник Благодійного фонду «Відродження історико-культурної спадщини України ім. Героя України Б.Г. Возницького» Ігор Жук розповів про те, як виникла ідея розказати історію через корони світських та духовних діячів. Усе розпочалося з корони Данила Галицького, яка, до речі, експонувалася в «Софії Київській». Ця корона була гіпотетичною, бо до наших днів не дійшло жодного чіткого зображення!
— Коштовний убір Данила Романовича гіпотетичний, тому були закиди у наш бік. Однак відомо, що існують документи, зокрема листи, як доказ того, що таки була коронація. А якщо була коронація, значить була й корона», — доводить Ігор Жук.
Після виставки корони галицького князя організатори вирішили запропонувати нову ідею популяризації історії — розповідати через головні убори про розвиток державності в Україні і світі. На сьогодні фонд експонатів сягає 80. Вони представляють владу як світську, так і духовну.
Ігор Жук заявляє, що скоро з’явиться музей на базі виставки коштовних уборів, який стане єдиним у світі. «В оригіналах будуть виставлені головні убори церковних діячів — від вселенського патріарха до представників усіх конфесій в Україні. Це перша частина. А друга — копії, реконструкції речей, які збереглися у світі. Найцікавішою стане третя частина. Відтворюватимуться речі, які не знайдені ще людством. І особливо ті, які мають стосунок до нашої історії», — ділиться планами організатор виставки.
ТИТУЛОВАНИЙ АВТОРИТЕТОМ
Історія державності княжої Київської Русі не може обійти постаті Володимира та його дружини Анни. Організатори вернісажу вважають, що відтворювати тогочасся можна в такому тандемі — візантійська царівна та князь.
Адже знаменній події хрещення передувала низька баталій і перемог. Задля руки Анни Візантійської, яку ще знають як Анну Порфірогенету, Володимир пішов із військом на Корсунь. Річ у тім, що Василій ІІ забув про давню обіцянку — за допомогу в придушенні повстання віддати сестру. Опісля здобуття кримського міста друга угода таки не могла бути порушена візантійським імператором. А Володимир мусив охреститися, прийняти християнство і віддати кримські землі як викуп за царівну.
Окрім цього, князь отримав спеціальний титул, був коронований царським вінцем. «За візантійськими церемоніально-дипломатичними формами, якщо візантійська царівна виходила заміж за іноземного правителя, а це бувало дуже рідко, бо візантійці вважали всіх інших нижчими за себе, іноземний правитель отримував від візантійців титул кесаря, який був другим опісля імператорського, і проходив офіційний церемоніальний обряд коронації. Такий обряд, судячи з усього, пройшов і Володимир», — розповідає доктор історичних наук, музеєзнавець, фахівець із візантиністики Надія НІКІТЕНКО.
Про кесарський головний убір Володимира відомо завдяки златникам та срібляникам — монетам державця. А про Анну медієвісти знають із фресок сходових веж Софії Київської. «На стінах, де сходами піднімалася княжа родина, збереглися зображення, які розповідають, як Анна опісля коронації вийшла перед публікою в імператорському царському одязі», — уточнює пані Надія.
Ще одним джерелом є княжий портрет у замальовці 1651 року, де Анну та Володимира можна побачити з коронами. Така привілегія на той час не була випадковістю. Надія Нікітенко доводить: «Корони свідчать про той високий статус, який Русь отримала в лоні візантійської ойкумени. Це знак найвищої за своїм значенням державності. Тобто Русь-Україна ввійшла у коло візантійських держав. Опісля візантійських київські правителі посіли друге місце на теренах Європи».
«Ніхто сьогодні нам не може сказати, що це вигадка або копіювання з візантійців. Ні! І Володимир і Анна були монархами, тому що корони — це головний убір винятково монархів, тобто царів», — доводить учена.
ВІЗАНТІЙСЬКА НЕПОВТОРНІСТЬ
Візантійська робота, технології надзвичайно складні. У світі зовсім небагато спеціалістів-ювелірів, які знаються на візантійських коштовностях. «Візантійських корон залишилося дуже мало у світі. Вони вважаються найважчими у виготовленні, а тому рідкісні», — зауважує Ігор Жук.
Інша річ — бракує джерел, які дали б змогу цілковито реконструювати пам’ятку. Форма корон Анни та Володимира вивчалася за зображеннями з київських монет, мозаїк, фресок, з описів у літературних творах, візантійських пам’ятках. Окремо досліджувались корони Костянтина IX Мономаха (XI ст.), Святого Іштвана (X—XII стст.) та емалі знаменитого Лімбурзького релікварію (кінець X ст.). Середина коштовних уборів відтворювалася з біблійних переказів, картин та інших візантійських корон того періоду.
— Лише минулого року нам вдалося дістати цікавий том з Угорщини, де є спеціальні замальовки, як візантійці робили елементи корони, як їх відливали. Колись ювеліри робили свою роботу за два місяці! Зважаючи на новітні технології, ми все одно не можемо так швидко. Очевидно, у Х ст. були якісь особливі технології, невідомі нам, — зізнається організатор.
«ВІНЦІ ЗАВЖДИ РОБИЛИ ЗІ ЗМІСТОМ»
Корону не можна вважати просто зовнішньою ознакою влади. Насправді в ній зашифровані певні сенси, кожна деталь має значення. За кожним штрихом можна вивчати історію.
— Наприклад, візантійські фахівці обов’язково використовували перегородчаті емалі. По боках, як правило, чіпляли підвіски з перлин. Або ж замість них — ланцюжок із камінцями. Такі підвіски називали грецьким словом — катасісти. Однак ще немає інформації, що ж означала кількість перлин у таких катасістах, адже була вона не випадковою, — розповідає Ігор Жук.
Стилізовані корони Володимира та Анни є лише наближеним варіантом тогочасних. Вони виготовлені зі срібла, латуні та емалі. Оздоблені дорогоцінним камінням. Всього витрачено на виготовлення — 10 тисяч ювелірних перлин.
Коштовні убори візантійського зразка були багатогранними. На гранях переважно зображували православних святих, апостолів, покровителів світських осіб. Могли бути вкраплення рослинного орнаменту, візерунки, які відповідали певному задуму.
Розшифрувати все поки не вдалося, однак організатори планують видати серію книжок, у яких би можна було дізнатися про значення тієї чи іншої деталі на коронах правителів, відтворюючи таким чином історію різних часів.