Чернігів та його архітектурні пам’ятки очима талановитої особистості

Вересень 27, 2022
Виставка, Георгій Петраш, музей, художник, Чернігів стародавній
0

У рамках онлайн-проєкту про музейні колекції Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» презентуємо творчість чернігівського художника і краєзнавця Георгія Петраша.

Життєвий шлях Георгія Петраша

Відомий чернігівський художник і краєзнавець Георгій Йосипович Петраш (1901-1985 рр.) народився у м. Києві в родині агронома-винороба. Його батько був чехом за національністю і, як засвідчила історія його життя, цей факт вплинув на його подальшу долю.

З раннього дитинства Георгій Йосипович почав малювати, а допомагав йому в цьому рідний дядько Олександр. Саме він надав можливість хлопцю зрозуміти головний принцип, який перетворює лист паперу в тривимірний простір – перспективу. Дитяче захоплення визначило майбутню долю юнака. Після закінчення Київської класичної гімназії в 1919 р. Георгій Петраш працював діловодом, а пізніше профспілка надала йому путівку на навчання в Київський політехнічний інститут. За збігом обставин, у коридорах установи, він обмінявся путівками із іншим хлопцем, у якого було направлення на навчання до художнього інституту. Таким чином, у 1925 р. Георгій Петраш поступив на факультет живопису Київського художнього інституту.

Наступна доленосна, але трагічна подія в житті Георгія Йосиповича Петраша сталася вже у 1929 р. Під час хвилі репресій, яка торкнулася багатьох студентів та викладачів інституту, він став одним із обвинувачуваних. Додатково його звинуватили у зв’язках із чеським урядом тільки на тій підставі, що він був чехом за національністю, а його батько був особисто знайомий з президентом Чехословаччини Е. Бенешем. Кілька місяців Георгій Йосипович провів в застінках ОГПУ та був засуджений до 10 років таборів із відбуванням покарання на Соловках. Разом із ним на Соловках відбував термін ув’язнення відомий український науковець, археолог, професор Микола Омелянович Макаренко, який був автором археологічних та архітектурних досліджень чернігівського Спасо-Преображенського собору – найдавнішої пам’ятки Русі-України. Довгими тюремними вечорами Микола Макаренко захоплено розповідав Георгію Йосиповичу про свої найцікавіші дослідження та про старовину Чернігова. Таке спілкування з видатним вченим не пройшло для Г. Петраша безслідно, для себе він вирішив: «Якщо вийду на волю – продовжу справу Миколи Макаренка по дослідженню стародавніх пам’яток Чернігова».

У 1939 р. Георгій Йосипович Петраш, після десяти років ув’язнення, повернувся до України. Через заборону оселятися в столичних містах майбутній художник обирає своєю домівкою Чернігів. До початку війни він працював в артілі «Пензель», а його картини цього періоду експонувалися на художніх виставках художників-початківців у Чернігові та Києві. Під час війни, коли місто окупували німецькі та угорські війська, він почав працювати «кустарем» і фіксувати архітектурні пам’ятки й руйнування в Чернігові.

З 1943 р. Георгій Осипович працював у мистецькій майстерні при відділі мистецтв Чернігівського облвиконкому, а у 1944-1946 рр. став співробітником Чернігівського історичного музею. Впродовж 1946-1948 рр. він працював у Товаристві художників і став його головою, а з 1948 р. повернувся до Чернігівського історичного музею, де і трудився до виходу на пенсію у 1964 р., створюючи художні полотна на замовлення закладу. Саме тут повною мірою розгорнулось обдарування Георгія Йосиповича як допитливого дослідника давніх пам’яток чернігівської землі, який проводив багато часу за оформленням експозицій та збиранням експонатів для фондів. Однак і після досягнення пенсійного віку він продовжував працювати у музеї, створивши низку художніх робіт для музею та Чернігівського державного архітектурно-історичного заповідника. Більшу частину свого життя Георгій Петраш присвятив історії Чернігова: він досліджував сонячний годинник Спасо-Преображенського собору, його пензлю належать чудові історичні картини Чернігова та інших містечок області.

Минули десятки років поки Георгій Петраш все ж таки дочекався своєї персональної виставки, яка була організована тільки у 1981 р., але місцева преса оминула її увагою, адже про репресованих у ті роки намагались не писати… Помер Георгій Йосипович Петраш у 1985 р. в Києві в будинку для людей похилого віку.

Творчий доробок Георгія Петраша

Під час окупації міста 1941-1943 рр. німецькими та угорськими військами Георгій Йосипович почав активно замальовувати архітектурні пам’ятки та житлову забудову Чернігова. Загалом він створив понад 100 акварелей та приблизно таку ж кількість картин маслом. Вже після відновлення радянської влади в місті 53 акварелі художника були викуплені Київським історичним музеєм, а інші роботи залишилися для експонування у місцевому музеї. Пізніше міська влада виділила йому 1000 карбованців на матеріали для створення нових робіт та забезпечила на час роботи продуктами. Роботу в Чернігівському історичному музеї він поєднував із викладанням в художній студії для молодих художників. Доволі плідними в роботі Георгія Петраша видалися1950-ті рр. В цей час він активно збирав експонати для Чернігівського історичного музею, опанував мистецтво фотографії і об’їздив на велосипеді Чернігів, Седнів, Мену, Сосницю, Сновськ та інші містечка Чернігівської області. Саме в цей час він робить більшість своїх фотознімків архітектурних пам’яток, народних промислів та житлових будиночків.

Георгій Петраш був різнобічно талановитою людиною і за яку б справу не брався, усюди залишав свій помітний слід. Зокрема, він був гарним фотографом, робив знімки усього, що, на його думку, становило художню або історичну цінність. Чимало світлин назбиралось за все його довге творче життя. У фотодокументальному фонді Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» в фонді КН-527 зберігаються 695 світлин різного історичного часу з колекції Георгія Петраша. В ній переважають світлини архітектурних пам’яток міста 1940-60-х рр. На фотографіях зафіксовані Спасо-Преображенський, Борисоглібський, Троїцький та Успенський собори, П’ятницька, Катерининська та Іллінська церкви. Зафільмовано на плівці й різноманітні дерев’яні будинки та вулиці старого Чернігова. Представлені на світлинах панорами краєвидів Чернігова з території Болдиної гори та Валу. З території Валу зроблені світлини з видом на чавунні гармати, мальовничі краєвиди Задесення та архітектурні пам’ятки історичного центру міста. Автор світлин зафіксував також факти руйнування історичних пам’яток та вулиць Чернігова під час трагічних подій Другої світової війни. На фотографіях зафіксовано процес відновлення архітектурно-історичних пам’яток і власне самого міста впродовж 1940-50-х рр.

У середині 1960-х рр. новостворений Чернігівський державний архітектурно-історичний заповідник запрошував Георгія Йосиповича на постійну роботу оформлювачем експозиції, однак митець не пристав на пропозицію. В свою чергу, він погодився написати для закладу два великих панно Чернігівської фортеці ХІІІ ст. та середини ХVIII ст. В 1969 р. ескізи картин були готові і на початку 1970-х рр. розміщені в експозиції заповідника, де вони знаходяться і сьогодні. Для створення двох панно митець проаналізував велику кількість наукових публікацій, врахував результати археологічних досліджень 1940-1960-х рр. та літописну інформацію. Користувався він планами та описами міста ХVIII-XIX ст. Весь цей масив матеріалів він врахував у своїх художніх реконструкціях, які відображали усі наявні на той час знання про топографію міста. Новітні наукові дослідження топографії Чернігова значно розширили уявлення про структуру міста в різні періоди його історії, проте художні реконструкції Г. Петраша залишаються сьогодні цінним візуальним джерелом з історії міста.

Науковий доробок Георгія Петраша

Після закінчення роботи в історичному музеї Георгій Петраш менше займався живописом, проте більше зусиль приділяв науковій роботі. З початком 1970-х рр. митець багато часу присвятив дослідженню сонячних годинників у конструкціях давньоруських храмів Чернігова. Так, найбільше його увагу привернула художня композиція орнаментів на західному фасаді та на північно-західній башті Спасо-Преображенського собору. Він вважав, що два яруси ніш на стіні башти поперемінно висвітлюються сонцем, а відтак із точністю до хвилини показують час протягом дня. Окрім сонячного годинника автор вбачав в орнаментальному убранстві на західному фасаді собору відображення деяких знаків зодіаку, а також найпростіший календар. На основі цього відкриття в 1975 р. виходять статті «Годиннику 940 літ» та «Сонячний годинник Мстислава Хороброго». Ці статті доволі тепло зустріла наукова спільнота. Автор отримав декілька позитивних відгуків на свої роботи, що надало стимул для подальших досліджень.

Продовжуючи наукові пошуки, він виявив в тій чи іншій мірі сліди сонячних годинників в Успенському та Борисоглібському соборах, в П’ятницькій церкві. Однак на цих спорудах годинник він локалізував у віконних нішах на барабані. Сонячне світло в різні години доби повинно було падати на різні частини інтер’єру в храмі (вівтарну частину, хори, стовпи).

Щодо цих досліджень, то тут були як позитивні відгуки, так і значна кількість критичних зауважень. Загалом же сотні фотографій сонця в той чи інший період дня; велика кількість схем, графіків і креслень стали його науковим доробком по цій темі. Частина його досліджень була оприлюднена, а деякі так і залишилися на сторінках його саморобних буклетів. Частина з них, разом із поясненнями до схем, опинилася у фондовому зібранні Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній».

Загалом же можна перерахувати наступні наукові розвідки Георгія Петраша: «Про що говорять знаки сузір’їв зодіаку при сонячному годиннику Спаського собору XI ст. у Чернігові» (1960 р.); «Формування давньоруської держави (передмова до праці з історії Чернігова)» (1970 р.); «Чернігів – місто-фортеця X-XVIII ст.» (1970-1974 рр.). Нотатки та малюнки про історичні пам’ятники: «Чернігів та Чернігівщина» (1972-1974 рр.); дослідження Георгієм Петрашем сонячного годинника на північно-західній сходовій башті Спаського собору та фотографії, малюнки, креслення до них (1974 р.); дослідження табеля-календаря, знаків зодіаку, сонячних годинників – інтер’єру Борисоглібського собору, П’ятницької церкви (1975 р.); дослідження, креслення, фотографії давньоруських церков чернігівської школи XII сторіччя (1975 р.); стаття Георгія Петраша «Годиннику 940 років» («Наука і суспільство». 1975 р, № 1); дослідження про пам’ятки чернігівської школи архітектури XI ст., XII ст. (1976 р.).

Означений матеріал має неабияку історичну цінність, тому що він є унікальним із точки зору вивчення історії Чернігова. Зважаючи на це, донька краєзнавця Марина Георгіївна Петраш на початку 1980-х рр. передала до Чернігівського державного архітектурно-історичного заповідника його науковий архів.

Загалом роботи Георгія Йосиповича Петраша – талановитого художника, краєзнавця та фотографа – ще чекають на свого зацікавленого дослідника та заслуговують на велику персональну виставку цієї непересічної особистості, яка залишила помітний науковий слід у вивченні історії стародавнього міста.

Підготували: Данило Рига і Олександр Шугалій, молодші наукові співробітники

відділу музейної та науково-фондової діяльності

Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній»