Великі сини українського народу

Діяльність українських гетьманів значною мірою визначила розвиток української державності в усіх її проявах у XVII – XVIIІ ст. Важливу роль на цьому шляху відіграла освіченість та інтелектуальність окремих керманичів.

Богдан Хмельницький (1596 – 1657 рр.)

Видатний український державотворець народився у родині дрібного українського шляхтича Михайла Хмельницького та молодої козачки, ймовірно, на ім’я Агафія у Суботові у 1595 (1596) р. на теренах сучасної Черкащини. Мати Богдана привила любов до рідної землі, української духовної спадщини та мови. Від батька перейняв рідкісний дар холодного розуму, здатність за будь-яких обставин тверезо зважувати ситуацію й знаходити найоптимальніші рішення. Початкову освіту, найімовірніше, здобув вдома. Першим учителем Богдана міг бути сам батько або ж котрийсь із православних священників Чигирина. Помітивши в сина великі здібності до навчання, батько вирішив дати йому добру освіту. Нам точно невідомо, в якій школі навчався далі майбутній гетьман, але вишуканий почерк, яким Богдан Хмельницький буде потім писати листи та державні накази й розпорядження (універсали), характерний саме для київської школи письма. У 1605–1607 рр. Богдан продовжив навчання, найімовірніше, у школі при якомусь із київських монастирів, де оволодів літературною українською мовою, здобув знання з історичного минулого українських земель, довідався про утиски православної віри з боку польських та ополячених українських шляхтичів.

Задоволений шкільними успіхами сина, чигиринський підстароста вирішив навчати Богдана польської та латинської мов, без знань яких у Речі Посполитій годі було й сподіватись на успішну кар’єру. Це цілком зрозуміло, бо загалом тогочасною мовою науки, освіти та дипломатії була саме латина. Можна порівняти її із англійською мовою, яка зараз відкриває для українців широкі можливості не тільки в Європі, а й майже у всьому світі. Поряд з латиною вивчали також польську мову, яка була літературною мовою та мовою документів Речі Посполитої.

Для продовження освіти батько обрав для сина єзуїтський колегіум у Львові, де Богдан навчатиметься з 1609 (1610) по 1615 (1616) рр. Там він крім мов також навчився гарно говорити, логічно мислити. Це дозволило йому надалі стати вправним політиком та дипломатом. Одним із вчителів майбутнього гетьмана в колегіумі був відомий проповідник, доктор богослов’я Андрій Гонцель Мокрський. Характерно, що єзуїтам не вдалося навернути його до католицизму та прищепити свій погляд на світ. Після навчання в колегіумі Хмельницький назавжди пов’язав своє життя з козацтвом. Під час Цецорської битви 1620 р. він потрапив у турецький полон, а за два роки полону вивчив основи турецької мови. Розважливість Хмельницького, його проникливий розум, уміння тверезо оцінити ситуацію, особиста мужність викликали особливу повагу серед козацтва. Високо оцінив Богдана Михайловича і французький посол граф де Брежі після двох зустрічей з ним у Варшаві 1644 р. Він відзначав, що Хмельницький «освічений, розумний, сильний в латинській мові».

Богдан Хмельницький – це яскравий приклад того, як поєднання родинного виховання, гарної освіти та практичного досвіду можуть сформувати лідера національного масштабу. Його розум та освіта стали тією основою, яка дозволила створити незалежну українську державу.

Портрет гетьмана Богдана Хмельницького. Робота художниці Наталії Павлусенко, 2014р.

Гетьман Іван Мазепа (1639 – 1709 рр.)

Народився у родині шляхтича Адама-Степана Мазепи та представниці козацького старшинського роду Марії (Маріанни) з Мокієвських в 1639 р. на Київщині. Культурні й освічені батьки, люди широких національно-політичних поглядів, вплинули й на виховання майбутнього гетьмана. Іван Мазепа зростав у освіченій православній сім’ї. Рівень знань, набожність його матері дозволили їй стати після смерті чоловіка ігуменею впливового Вознесенського Печерського монастиря в Києві (з 1683 по 1707 рр.) та ревною захисницею православ’я.

Про початкову та середню освіту Івана Мазепи відомостей немає, але досить імовірно, що у 1649–1655 рр. він закінчив шість нижчих граматичних класів у найкращому на той час в Україні Києво-Могилянському колегіумі. Саме в ньому виховували всю тогочасну українську еліту, якій прищеплювали любов до книги, навчали вмінню вільно та красиво говорити на будь-яку тему, писати різні віршовані чи прозові твори, логічно мислити. В цей час ректором навчального закладу був знаменитий письменник, церковний і культурний діяч Лазар Баранович. Його соратником був знаний педагог, проповідник та письменник, автор взірцевих проповідей «Ключ розумения» Іоаникій Ґалятовський, який з 1657 р. став також ректором навчального закладу. У своїх лекціях він полюбляв цитувати студентам твори Нікколо Макіавеллі, зокрема, його знаменитий твір «Володар». Вплив макіавеллівських творів, а відтак і настанов Ґалятовського на принципи владарювання І. Мазепи, як державного і політичного діяча складної доби кінця XVII – початку XVIIІ ст., був дуже великим. Ставши українським гетьманом, він дотримувався авторитарних методів правління, надавав великого значення розбудові збройних сил Гетьманщини, провадив далекоглядну і виважену дипломатичну політику.

Іван Степанович продовжив освіту найвірогідніше у 1655–1657 рр. у Краківській академії (за іншими, менш певними, відомостями навчався в Полоцьку), де вивчав курс філософії. Потім Іван був покоєвим при польському королі Яні ІІ Казимірі Вазі, який направив його разом з іншими обдарованими юнаками для вивчення артилерійської справи та військової фортифікації у Німеччині, Італії, Франції та Нідерландах. Протягом життя майбутній гетьман опанував вісім іноземних мов.

У вільний час гетьман полюбляв грати на торбані – різновиді бандури і мав також хист до віршування. До нашого часу збереглось дуже мало його творів. Одним із таких є дума «Всі покою щиро прагнуть…», ймовірно, написана ним у 1698 році. «Дума» закликає до національної єдності українців, боротьби проти ворогів, за свою свободу і єдину, сильну матір Україну.

Перебування за кордоном дало Мазепі не лише зовнішній лоск європейської культури й знання іноземних мов, але й досвід європейського політичного та культурного життя і, що найважливіше, – почуття тої європейськості, що назавжди уберегла його, людину європейського Сходу, від впливів східної московськості.

Портрет гетьмана Івана Мазепи. Робота художниці Наталії Павлусенко, 2021 р.

Гетьман Пилип Орлик (1672 – 1742 рр.)

Майбутній гетьман народився в родині шляхтичів Стефана Орлика та Ірени з Малаховських 1672 р. в селі Косута (нині Вілейський р-н, Мінської обл., Білоруси). Найвірогідніше, початкову освіту здобув в місцевій школі при греко-католицькому монастирі отців Василіан. Пізніше продовжив навчання в єзуїтському колегіумі у Вільно, який був славнозвісним центром навчання латинської мови та літератури. Завершив освіту Пилип Стефанович у знаменитій Києво-Могилянській академії, яка була навчальним закладом європейського рівня. Крім латини, студенти вивчали також грецьку та давньоєврейську мови. Під потужним впливом Києво-Могилянської академії сформувались особисті якості Пилипа Орлика, які особливо яскраво проявилися після обрання його гетьманом у 1710 р. Саме в цей час він займався поглибленою самоосвітою, вивчаючи основні європейські мови (французьку, голландську, німецьку та італійську), щоб провадити активну дипломатичну діяльність. У своїй приватній бібліотеці він збирав книги як античних авторів (Геродота, Страбона, Плінея), так і європейських класиків (Данте, Шекспір, Мольєр). Відомо, що гетьман у вигнанні читав різноманітну європейську пресу. Особливо для нього цікавими та корисними були голландські газети (найбільш інформативні). Він робив нотатки з прочитаних газет та книг, наприклад, з «Короля Лір» Вільяма Шекспіра французькою мовою, слухав у церквах франкомовні проповіді. У Швеції він купив для себе знаменитий роман Франсуа Фенелона «Пригоди Телемаха», надрукований голландською мовою у 1719 р. Цей філософсько-утопічний роман, вперше опублікований у 1699 р., став одним із найпопулярніших у Європі літературним бестселером XVIII–ХІХ ст.

Для нащадків Пилип Орлик залишив не тільки укладений ним «Договір і Постановлення Прав і вольностей Війська Запорозького», знаний зараз під назвою «Конституція Пилипа Орлика», а й щоденник за 1720–1732 рр. на 3000 сторінок, який зберігається в Дипломатичному архів Міністерства закордонних справ Франції. Він написаний переважно польською мовою з досить частим використанням латинських виразів та особливостей латинської писемності, а подекуди на його сторінках наявні й франкомовні нотатки чи цілі документи латиною. Зі щоденника відомо про повсякденне життя гетьмана в цей час та ті титанічні зусилля, які він після Івана Мазепи докладав для створення антиросійської коаліції в Європі щоб звільнити Україну з-під імперського ярма. Тож не дивно, що польський історик другої половини ХІХ ст. Францішек Равіта-Гавронський називав Пилипа Орлика одним «із найбільш освічених і найбільш вартісних, кого Україна коли-небудь мала».

Портрет гетьмана Пилипа Орлика. Робота художниці Наталії Павлусенко, 2021 р.