Таємниці диво-різьблення старого будиночка

На світлинах представлено старенький будиночок, споруджений на початку ХХ століття. Він розміщений у селищі Березна Менського району, на Чернігівщині. Зараз у ньому ніхто не проживає. Очевидно, у давнину власниками цієї красивої оселі були заможні господарі, бо будинок добротний і прикрашений цікавим дерев’яним різьбленням.

Спробуємо розшифрувати оздоблення старої хатини…

Витоки домовго різьблення простежуються з давніх часів, коли зображення небесних світил, звірів, птахів носили культовий характер.

Наші пращури вірили, що усілякі напасті – це наслідки злих сил. Вважалось, що саме вони надсилають бурі, повені, різні хвороби. І люди намагались їм протистояти, для цього вигадувались найрізноманітніші способи. Символи-обереги вишивались на сорочках і рушниках, а будинок оздоблювався дерев’яними різьбленими божествами, тваринами, птахами, рослинами, різноманітними геометричними фігурами, знаками.

Таємничі вирізьблені символи виконували певне завдання. Але, через багато століть вони втратили своє значення, зокрема у ХІХ – на поч. ХХ ст. народні майстри, створюючи дивовижне різьблення, вже не знали його незвичайних функцій. Вони механічно переносили зображення богинь, тварин, птахів, геометричних фігур з будівель більш раннього періоду, дбали лише про красу оселі.

Відтак, на представленій старенькій хатині немає цілісної картини, а лише окремі, хоча й досить цікаві фрагменти-сюжети домового різьблення.

Традиційно на підкарнизному різьбленні бачимо рослинний орнамент, своєрідне мереживо, наскрізний (ажурний) вид різьблення.

Як правило, під дахом, під карнизом, будиночків розміщувався дерев’яний бігунок у вигляді зигзагів, хвиль, городковий орнамент – це ідеограма води, небесні запаси води.  Під ними обов’язково знаходився рослинний орнамент. Тобто, господар просив воду «напоїти» рослини вологою.

До речі, цей «заклинальний» сюжет різьбяр переніс на надвіконний сандрик. Тут ми бачимо стрічковий орнамент (меандр), а під ним – рослинний орнамент з крапочками і хрестиками.

Довідка

Меандр – декоративна звивиста лінія, що є неперервною і формує повторюваний мотив. Цей орнамент був особливо популярний у стародавній Греції, де використовувався для прикрашання архітектурних елементів, у мозаїці, для оздоблення посуду.

Одне з перших у світі зображень меандру відоме з кістяного браслету, знайденого під час дослідження палеолітичної стоянки поблизу села Мізин Коропського району Чернігівської області. Датується 18 000 р. до н. е.

На верхівці надвіконного сандрика, у центрі композиції, представлено і «дерево життя». Цей символ прийшов до нас ще з язичницьких часів. Його здавна малювали на українських хатах. Древо життя було і одним із найосновніших символів у традиційному українському рукодільництві, зокрема, вишивці та ткацтві. Цей символ, як зазначає відомий український народознавець Василь Скуратівський, утверджував цілком конкретні реалії – охорону й продовження родинного вогнища.

На представленому старому будинку «дерево життя» представлено у вигляді трьох листків пальмети (пальмової гілки). Вона широко використовувалася у декоративно-прикладному мистецтві для оздоблення фризів, стін та фронтонів.

Знизу, з обох сторін пальмети, різьблення схоже на птахів, які своїми дзьобами мовби тримають рослину, оберігають її.

На наличниках, декоративному обрамленні вікон, з обох сторін – рушники з китицями. За давнім звичаєм дорогих гостей завжди зустрічали з хлібом-сіллю на рушнику. Вишитий рушник був не лише предметом побуту та прикрасою житла, а й сакральним оберегом.

Таким чином, господар оселі дбав про охорону родини і запрошував шанованих гостей до свого чарівного будинку, прикрашеного диво-різьбленням.

Підготував Сергій Черняков, учений секретар Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній».

Фото надіслала журналістка Лілія Духно.