Стрітенська церква у Троїцькому монастирі м. Чернігова

Стрітення Господнє — одне з найбільших християнських свят, яке символізує зустріч Бога з людством.

Відзначати його почали ще у кінці V століття, за західним календарем (григоріанським) — 2 лютого, за східним (юліанським) — 15 лютого. У перекладі з церковнослов’янської «сърѣтение» — «зустріч». День Стрітення — точка в часі, у якій зустрілися Старий і Новий Заповіти. Стародавній світ і християнство. Сталося це завдяки людині, якій у Євангелії відведено особливе місце.

Свято Стрітення Господнього було встановлено на честь зустрічі немовляти Христа з праведним старцем Симеоном та пророчицею Анною. За старозавітним звичаєм, на 40-й день після народження Ісуса батьки принесли свого первістка в Єрусалимський храм, щоб присвятити його Богу. Там його, згідно з Євангелієм, зустрів 360-літній старець Симеон, якому було провіщено, що він не помре, поки не побачить Спасителя, який з’явився на світ.

На честь Стрітення освячують храми, називають населені пункти, вулиці. Напевно, небагатьом відомо, що на території Троїцького монастиря була домова церква Стрітення Господнього. Розташовувалася вона в будинку архієрея (архітектурна пам’ятка XVIII ст.), що понад сто років був офіційною резиденцією чернігівських архієпископів.

Точних даних про час зведення архієрейського будинку немає, але чернігівський архієпископ XIX ст. Ф. Гумілевський зазначив, що будували його при архімандриті І. Комаровському в 1750 р. Це була двоповерхова кам’яна споруда, у якій 18 кімнат. На першому поверсі розташовувалися чернечі келії, а другий поверх передбачався для потреб архієпископа — 10 кімнат. У північній частині будинку на другому поверсі архімандрит облаштував домову церкву Стрітення Господнього.

Опис цього храму зробив церковний діяч кінця XIX — початку XX ст. проієрей Олександр Єфімов у своєму дослідженні «Черниговский Свято-Троицкий-Ильинский монастыр, ныне Троицко-Архиерейский Дом, его прошлое и современное состояние», опубліковане на сторінках часопису «Черниговские епархиальные известия». Він зазначає, що храм невеликий, але світлий і красиво прибраний іконами. Завдовжки 30 аршинів (2,10 м), завширшки 12 аршинів (8.5 м), заввишки 12 аршинів. Стеля півсферична, по центру прикрашена великим хрестом із зірками навколо нього. На склепінні вівтаря зображена Пресвята Трійця, решта стін і стеля гладкі, пофарбовані у блакитний колір. Іконостас різьблений білий із позолотою.

Богослужіння у церкві Стрітення Господнього здійснювалися до 1921 р. Після закриття Троїцького монастиря восени 1921 р. в архієрейському будинку облаштовують дев’ятий дитячий будинок — «Будинок Поволжя», а наприкінці року в колишній церкві Стрітення Господнього — четвертий дитбудинок. Вони працювали в цій споруді з 1921 по 1923 рік, де було 85 безпритульних дітей (на 1923 р.), біженців поволзьких та українських губерній.

У часи німецько-радянської війни споруда архієрейського дому згоріла, залишилися лише цегляні стіни. Поновлення споруди припало на кінець 50-х — початок 60-років XX ст. і церкви вже там не було. Після цього будівлю передали в користування управлінню № 3 спеціалізованих науково-реставраційних виробничих майстерень під гуртожиток та майстерні. 12 вересня 1988 р. Чернігівський облвиконком прийняв рішення про передачу об’єктів пам’ятки архітектури — колишнього Троїцького монастиря Церкві. Цього ж року було проведено реставрацію фасадів та даху будинку, а 1 вересня 1989 р. в споруді колишнього архієрейського дому відкрито духовне училище регентів-псаломщиків.

Свого часу в Чернігові була Стрітенська вулиця і на ній розташовувалася однойменна церква. В описі міста 1766 р. згадується церква Стрітення Господнього, що вона розташовувалася по Лоєвському шляху (сьогодні вулиця Гонча), за містом. Будували її у 1751 р. за ініціативи бурмістра (міський голова) Федора Міляревського. Церква була невелика дерев’яна, при ній діяв шпиталь для бідних, а через дорогу — школа. Як виглядала церква невідомо, є лише припущення, що розібрали її десь на початку XIX ст. Сьогодні на місці давнього храму розташований перший чернігівський хмарочос.

Стрітенську вулицю вперше було позначено на плані м. Чернігова 1805 р. Простягалася вона від сучасної Площі Героїв Небесної сотні (напрямок до П’яти кутів) до берегів р. Стрижень.

У народному побуті Стрітення, або Стрічення, здавна сприймається як зустріч зими з весною. Казали, що в цей день зима весну зустрічає.

У церквах України в цей день святять воду і свічки. Такі свічки називали «громичними», тому що їх ставили перед образами під час грози, щоб захистити людей і оселю від грому. Освячену у цей день воду використовували проти «пристріту» — хвороби, що спричинена «поганим» оком. Стрітенською водою благословляли хлопців, які йшли на війну, кроплячи водою промовляли: «Боже тебе бережи!».

Віра в силу стрітенської води у багатьох людей зберігається й досі.

Тетяна Миколайко, молодша наукова співробітниця науково-просвітницького відділу Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній».

На головному фото: Троїцький монастир.