Спасо-Преображенський собор — один з найдавніших храмів Русі. Розташований в історичному середовищі Чернігова, у центрі колишнього дитинця. Був головною архітектурною домінантою міста. Завдяки високим вежам, що фланкують західний фасад, і зараз відіграє роль важливої домінанти.
Будівництво собору було розпочато приблизно у 1033—1034 роках за розпорядженням першого відомого за літописами чернігівського князя Мстислава Володимировича. Вперше літописи згадують про «церкву святого Спаса» у 1036 році, коли князь Мстислав раптово помирає. На цей час стіни собору височіли на рівні вершника, який стоїть в стременах, піднявши руку (близько 4-х метрів). Вірогідно, після смерті Мстислава будівництво припинилося, і храм був добудований при наступному чернігівському князеві — Святославі Ярославичі.
Спаський собор будувався за візантійськими архітектурними традиціями. Знавці архітектури називають планувально-просторове рішення собору унікальним, оскільки подібної конструкції не має жоден із відомих давньоруських храмів. У ньому поєднується візантійська хрестово-купольна схема з елементами романської базиліки.
Для будівництва використовувалась система мурування запозичена у візантійських будівельників, так зване мішане мурування, у якому поряд із плінфою ( давньоруська цегла) використовувався природній камінь. Фасади собору оздоблені орнаментальними візерунками, що викладалися цеглою під час мурування (меандри, плетиво, хрести). Поєднання цегляних візерунків, пошарового мурування з плінфи та природного каменю з широкими смугами розчину надавало фасадам Спаського собору особливої урочистості і мальовничості. З північного боку до західного фасаду була прибудована кругла вежа, всередині якої гвинтовими сходами піднімалися на хори храму. Це приміщення призначалося для перебування князя та його найближчого оточення під час літургії. Дерев’яна підлога хор згоріла під час пожежі в середині ХVІІІ ст. І в подальшому приміщення не поновлювалося. Після того, як храм було збудовано, до його південно-західного кута прибудували хрестильню — невеличку однобанну церкву, призначену для проведення обрядів хрещення (не збереглася).
Особливої уваги приділяли внутрішньому оздобленню храму. У давні часи інтер’єр був багатшим і красивішим, аніж сьогодні. Стіни та склепіння були прикрашені фресковим живописом, підлогу з різьбленних шиферних плит (рожевий сланець) оздоблювала різнокольорова мозаїка. Сьогодні в соборі ми можемо побачити фрагменти старовинних фресок, різьблені шиферні парапети хор та масивні колони, всередині яких ховаються залишки колон первинних, біломармурових.
Головну увагу в храмі нині привертає бароковий іконостас, споруджений в кінці ХVІІІ ст., на місці попереднього, пошкодженого пожежею 1750 року. Під час наступного ремонту було розібрано пошкоджену вогнем хрестильню, а на її місці збудували круглу в плані вежу, симетричну північній. І ту й іншу увінчали високими шпилями, дещо змінили форму бань церкви.
На початку ХІХ ст. до північного, південного та західного фасадів прибудували великі тамбури, після чого собор набув свого нинішнього вигляду.
Кафедральний Спаський собор з найдавніших часів був князівською усипальнею. У 1036 році в храмі знайшов спокій його засновник — князь Мстислав Володимирович, тут були поховані і його дружина Анастасія та син Євстафій. У соборі також поховали князя Святослава Ярославича, потім Гліба Святославича (1078) і Олега Святославича (1115). У 1150 році Святослав Ольгович переніс в чернігівський Спас мощі убитого в 1147 році в Києві князя-ченця Ігоря Ольговича, пізніше канонізованого. Знайшли в соборі останній прихисток герої «Слова о полку Ігоревім» Всеволод Святославич та князь Ярослав Всеволодович.
Письмові джерела донесли до нас свідоцтво про те, що до 1572 року в церкві Святого Спаса зберігались мощі убитого в Орді князя Чернігівського Михайла, перевезені пізніше до Московського Кремля. З 1896 року собор став місцем перебування мощей св. Феодосія Чернігівського.
Спаський собор завжди був головною святинею Чернігово-Сіверської землі, її своєрідним суспільно-політичним центром. В епоху Київської Русі тут укладалися договори і оголошувалися князівські укази. У 1814 році в храмі встановили прапори чернігівських полків, що брали участь у війні з Наполеоном, а в 1856 році — знамена, що прославилися під час Кримської війни 1853-1856 років. Храм був настільки шанованим, що його обов’язково відвідували всі монархи і члени імператорської родини, що приїжджали до Чернігова, не кажучи про різних вищих державних сановників та діячів вітчизняної культури.
Починаючи з ХІХ ст. пам’ятка всебічно вивчається істориками, архітекторами та археологами.
Нині Спасо-Преображенський собор входить до складу Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній».
Фото Миколи Турчина, Сергія Колотуші.