П’ятницька церква в Чернігові — унікальний витвір майстрів останнього періоду давньоруської архітектури. Її було споруджено в кінці ХІІ — на початку ХІІІ ст. на чернігівському посаді біля торгу і названо на честь святої Параскеви-П’ятниці — покровительки торгівлі, сільського господарства, сім’ї.
Сучасний вигляд храму — реконструкція його в первісних формах. У плані — це майже квадратна чотиристовпна хрестовокупольна споруда. Головна особливість архітектури храму — оригінальне вирішення переходу від прямокутної основи до барабану за допомогою триуступних арок-закомар. Ефект руху вгору досягається також і за допомогою вертикального членіння фасадів багатопрофільними пілястрами, тонкими півколонами та широкими лопатками по кутах. Вікна і арки мають стрільчату форму.
Значну увагу приділено оздобленню зовнішнього об’єму храму. Фасади його прикрашено горизонтальними смугами меандру, сітчатого орнаменту, так званими «городками»; барабан оздоблює аркатура зі смугою поребрику. Урочистості храму надавали також яскраві фрескові орнаменти в нішах, у оздобленні вікон та порталів.
Цікава техніка кладки стін П’ятницької церкви — це давньоримська техніка мурування «в ящик». За цією економічною технікою ззовні та зсередини стін йдуть суцільні ряди цегли-плінфи, а проміжки між її рядами заповнені вапнобетоном.
Динамізм і виразність притаманні як зовнішньому, так і внутрішньому вигляду храма. Ступінчатим склепінням відповідають зовнішні арки-закомари. Сходинки на хори тут вбудовано в товщу західної стіни. На рівні хор влаштовано не широкі галереї, пов’язані із вікнами-бійницями південної та північної стіни.
П’ятницька церква представляє найвищі досягнення останнього, домонгольського етапу розвитку архітектури.
Храм зазнав чимало руйнувань і перебудов. Вперше — у 1239 році під час нашестя монголо-татар. Перебудована в 1670 р. У 1690-х рр. на західному і східному фасадах надбудовано барокові фронтони, а над банею-багатоярусний верх. Кардинальні зміни відбулися в сер. ХVІІІ ст. (після пожежі 1750 р.) та в ХІХ ст., коли до храму прибудували бокові приділи, а в 1818-20 рр. за проектом архітектора А.Карташевського до західного фасаду було прибудовано ротонду-дзвіницю. Церква стала семибанною. Зруйнована в період Другої світової війни.
Протягом 1943-45 рр. було проведено консерваційні роботи, а в 1962 р. завершено реставрацію в гаданому первісному вигляді за проектом видатного російського реставратора П.Барановського. При цьому не були відновлені первісні бокові притвори, а також прибудови ХVІІ—ХІХ ст, ротонда–дзвіниця була розібрана.
Пам’ятка розташована в сквері поблизу центральної площі міста, відіграючи роль архітектурного акценту в забудові центру Чернігова.