«Краще зберегти одну пам’ятку, аніж захистити дисертацію»: у Чернігові згадали захисника старожитностей
Андрія Карнабіду називали останнім Дон Кіхотом старого Чернігова. Він завзято рятував архітектурні пам’ятки і не давав спуску байдужим чиновникам.
Ще замолоду брав участь у відновленні знаменитої П’ятницької церкви в Чернігові, а на схилі літ врятував від непродуманої забудови чернігівський Поділ – Лісковицю.
Встиг написати сотні наукових праць і зібрати колекцію старовини, що склала основу фондів Національного заповідника «Чернігів стародавній». Також колеги, краєзнавці та історики добре пам’ятають його відомий вислів: «Краще зберегти одну пам’ятку, ніж захистити одну дисертацію».
А ще всі кажуть, що Андрій Карнабіда випереджав час. Про це йшлося на круглому столі «Андрій Карнабіда – лицар чернігівських старожитностей», організованому в Чернігові.
«Андрій Антонович – відомий на Чернігівщині архітектор, науковець, художник і громадський діяч. 14 листопада виповнилося 95 років від дня його народження. Він – один із засновників Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній», Українського товариства охорони пам’яток історії та культури і, зокрема, був незмінним головою цієї чернігівської міської організації. Спадщина Андрія Карнабіди величезна і потребує уваги», – сказав Віктор Величко, мистецтвознавець, член Головної ради Українського товариства охорони памʼяток історії та культури.
За його словами, єдине, чого за життя не встиг зробити Андрій Антонович, – це відновити будинок чернігівського художника Івана Рашевського. Питання про це розглядали на одному із засідань у Чернігівській обласній раді, і тоді Андрію Антоновичу стало зле. Після того справа завмерла.
«У нього було дуже багато планів. І я також вважаю, що Андрій Карнабіда випереджав свій час. Ті ініціативи, які він озвучував 20 років тому, нині стали актуальними. Я з ним познайомився на початку 2000-х років. Андрій Антонович одразу залучав молодь до пам’ятко-охоронної роботи, зокрема, порятунку будинку художника Рашевського. Щосуботи ми збиралися на толоки. Одні з граблями, інші з мішками приходили – збирали сміття, впорядковували територію, писали листи до органів влади, збирали підписи за відновлення того мальовничого куточку. І що бачимо: вже немає в живих Карнабіди, а викладачі Інституту права виграли проєкт бюджету участі щодо впорядкування того куточка, де Карнабіда мріяв зробити для молоді місце відпочинку. Безперечно, він мріяв про більше, щоб там були гуртки для молоді та ще дещо. Але напрям думок його був правильним», – розповів Андрій Глухенький, завідувач відділу наукових досліджень печер і пам’яток археології Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній».
За його словами, у 1998 році Андрій Карнабіда розробив програму, яка називалася «Молодь і спадщина». Всім студентам розповідав про ту програму, і в ній є пункт, що передбачав створення центру для молоді на базі кінотеатру Щорса, що й, по суті, й відбулося.
Як уже зазначалося, Андрій Антонович займався захистом Болдиної гори і району Лісковиці. Тож завдяки його зусиллям вдалося уникнути висотної забудови мікрорайону, завдяки чому зуміли зберегти архітектурний ландшафт Чернігова.
Завдяки видатному пам’яткоохоронцю багато в чому вдалося зберегти дерев’яне різьблення в Чернігові. Хоча тоді багато чиновників казали, що це не на часі, важкі 90-ті роки й так далі. Натомість Андрій Антонович дбайливо збирав це різьблення, приносив до заповідника «Чернігів стародавній», ставив його на облік. І це виявилося дуже потрібною справою.
Він також засновник колекцій заповідника «Чернігів стародавній». Їздив по області, збирав кролевецькі рушники, вишиванки, стародавні ікони. І багато хто дивувався: «Навіщо він це робить?». А насправді він врятував безцінні експонати, які втратилися б у селах.
Нині є ініціатива увіковічнити пам’ять Андрія Карнабіди, назвавши на його честь одну з вулиць Чернігова та повісивши меморіальну дошку на будинок, у якому він жив.
