У центрі Чернігова, на краю валу колишньої фортеці — стародавнього історичного центру, розташована одна з найдивовижніших архітектурних споруд міста, нині відома як Колегіум.
Колись ця будівля входила до складу кафедрального Борисоглібського монастиря — резиденції чернігівських архієпископів.
Вона складається з довгого двоповерхового корпусу монастирської трапезної та дзвіниці, що безпосередньо прилягає до неї. Розбудовувати кафедру почав чернігівський архієпископ Лазар Баранович, який 1672 р. переїхав до Чернігова. Можливо, за його ініціативою і розпочалося будівництво трапезної.
У 1700-1702 рр. чернігівський архієпископ Іоан Максимович за підтримки та фінансування гетьмана Івана Мазепи прибудував до неї впритул дзвіницю, зв’язавши її з другим поверхом трапезної, яка в східній частині мала церкву Всіх Святих. Два куполи цієї церкви до нашого часу не збереглися. Про меценатство гетьмана свідчить закладна дошка дзвіниці з гербом Івана Мазепи та записом про пожертвування гетьмана, яка зараз експонується в одній з виставкових зал. Дзвіниця мала церкву названу на честь патронального святого гетьмана — Іоана Предтечі. Відомий описувач краю XVIII ст. Опанас Шафонський повідомляв, що коли копали фундамент під цю дзвіницю, то був знайдений срібний ідол. З нього була виготовлена срібна царська брама для іконостасу кафедрального собору. На брамі також викарбуваний герб гетьмана Івана Мазепи.
У кінці XIX ст. із заходу дзвіниці був прибудований ганок у стилі московської архітектури. На думку дослідників об’ємно-просторова композиція цієї будівлі походить від російських комплексних споруд, видовжених по осі схід — захід, які включали двоповерхову трапезну (на підкліті) з церквою та дзвіницею. Стилістично близьким до російського є надзвичайно багате декоративне оформлення будівлі, особливо південного фасаду, зверненого до Борисоглібського собору: різні за формою наличники, півколонки, ряди поребрика, майолікові вставки, ніші, колончастий фриз утворюють візерунчатий пишний килим. Верхню частину дзвіниці прикрашають керамічні ікони «Богоматір Знамення» та «Спас Нерукотворний».
За браком приміщень у Борисоглібському кафедральному монастирі з 1749 року в трапезній відбувалися заняття класу філософії Чернігівського колегіуму, який розташовувся на території цього монастиря в 1700-1776 рр. Колегіум — перший навчальний заклад вищого рівня в Лівобережній Україні, що діяв з 1700 по 1786 рр., заснований з ініціативи церковних і політичних діячів, видатних письменників другої половини XVII — початку XVIII ст. Лазаря Барановича та Іоана Максимовича. Колегіум створювався за зразком Києво-Могилянської академії, яка в свою чергу наслідувала принципи організації, навчальні програми західноєвропейських університетів та колегіумів.
Основна увага приділялася вивченню латинської мови, менше уваги — церковнослов’янській, пізніше стали вивчати російську. Вивчалася також польська, грецька, німецька, французька мови, а також поетика, риторика, філософія, математика, географія тощо. У ньому здобували освіту вихідці з козацтва, міщанства, духовенства, селян. Колегіум готував освічені кадри для державної служби, перекладачів, літераторів, церковних діячів, медиків.
Серед вихованців Чернігівського колегіуму імена близько двадцяти відомих медиків XVIII ст.: це і П.А.Загорський — академік, засновник першої анатомічної школи в Росії, Ю.Т.Білопольський — головний лікар в армії О.В.Суворова, Ф.І.Політковський — професор Московського університету, видатний клініцист та ін. У 1786 р. колегіум був реорганізований в духовну семінарію. Під час перебудови пам’ятки та пристосування її для різних установ після ліквідації монастиря були знищені залишки декоративних деталей. У роки Другої світової війни будівля була спалена. У 1954-1959 рр. її відреставровано за проектом київського архітектора М.М.Говденко, поновлено і архітектурний декор. Нині тут розміщується адміністрація Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній», постійні виставки українського іконопису, експозиція, присвячена Чернігівському колегіуму, а також виставка «Чернігів та чернігівці 100 років тому».
Фото Сергія Колотуші.