Старовинна музика у древньому місті Чернігові

s90439248

Чи помічали ви, що кожне місто звучить по-своєму? Голоси Чернігова, красивого старовинного міста, унікальні. На фоні гуркотіння машинних моторів тут чути і шелест листя, і бій курантів, і гуки церковних дзвонів, і дзюрчання фонтанних струменів, а на берегах річок крякання качок наближає місто до природи.


Музична палітра золотої чернігівської осені виявилася цікавою та різнобарвною. Вона була прикрашена і вуличними концертами популярної та фольклорної музики, екзотичними рок-шоу, міжнародним фестивалем духових оркестрів, класичним балетом на театральній сцені. Шанувальники симфонічної музики з радістю зустріли новий філармонійний сезон, відкритий прекрасними творами Бетховена, Борткевича і Прокоф’єва в якісному виконанні оркестру «Філармонія». Концертом учнів шкіл естетичного виховання розпочала свій новий сезон і міська дитяча філармонія.

Серед гучної осінньої метушні одна подія виділилося своєю надзвичайною статечністю. Це арт-проект «Старовинна музика в древньому місті», в рамках якого пройшли концерти в музичній школі № 1, в Борисоглібському соборі та на відкритих сценах міста. Розроблений в управлінні культури і туризму Чернігівської міськради, за сприянням міської влади, проект був підтриманий музичними академіями Києва та Львова і став продовженням багаторічної міської традиції проведення концертів старовинної музики під керівництвом викладача Чернігівського музичного училища Олексія Коптєва. З авторами і деякими учасниками проекту я поспілкувалась.

Після першого концерту прямо за лаштунками я почала розмову з музикознавцем і ведучою концертів Оленою Сетун.

А.П. – Чернігів давно і справедливо названий «містом легенд». Ця тематика відображена не тільки в екскурсійних маршрутах, але навіть в молодіжному міському графіті – досить згадати панорамне панно на панелі будинку по вул. Рокоссовського.

Е. Сетун. – Молодь обирає свою тематику внаслідок популяризації іміджу міста як «міста легенд». Власне, легендами і їх історичним підгрунтям займатися історикам і фольклористам, нам же, мистецтвознавцям, цікаво уявити культурне минуле міста і народу у своїй сукупності, а не тільки з точки зору вивчення артефактів.

А.П. – Ви маєте рацію. В артефактах, наприклад, капітелях колон і фрагментах храмового портика 12 в. Борисоглібського собору, чітко проглядається вплив інших культур і традицій: листя і ягоди винограду, хвостаті чудовиська, та й чого тільки вартий знаменитий симаргл, який мало не став символом міста, пам’ятаєте?

Е. Сетун. – Дійсно, саме багато деталей храмової старовинної архітектури дають нам підстави вважати, що тенденції мистецтва зарубіжжя і Європи впливали також і на музику, що лунала на цій території в ті далекі часи.

А.П. – Але після декількох століть чи можна розгадати первісний задум ренесансних авторів?

Це важко, але можливо, – приєдналися до нашої розмови А. Коптєв і І. Євтушенко.
Адже збереглися і партитури, і креслення старовинних інструментів, за якими їх можна відновити. Сам тембр і лад відновлених інструментів дозволяє зрозуміти, як передається на них та чи інша музична ідея. І ми прагнемо до того, щоб сам інструмент «заговорив», передаючи цю ідею. Так, в нашому проекті звучать не тільки флейти, але і такий інструмент як лютня – візуально вона знайома любителям живопису за сюжетами європейських художників минулих століть – Караваджо, Тербрюггена і ін. І наші сьогоднішні слухачі, можна сказати, везунчики – в тому сенсі, що ось тепер їм довелося почути «озвучування» цих сюжетів, і займається цим наш гітарист, а в сьогоднішньому амплуа і лютнист Іван Євтушенко.

А.П. – У вашому проекті звучить музика епохи Ренесансу і бароко. Твори Генделя, Баха, Вівальді та інших виконуються на унікальних відновлених інструментах – клавесінах. Вони спеціально привезені для фестивалю?

А. Коптєв. – Так, і разом з ними прибули з Києва професор кафедри старовинної музики НМАУ Світлана Шабалтіна і лауреат міжнародного конкурсу і кандидат мистецтвознавства Ольга Шадріна-Личак, які відомі своєю подвижницькою і творчою діяльністю не тільки у нас, але і за кордоном. А самі інструменти зроблені за зразком франко-фламандського типу клавесинів 17-18 ст. київським майстром Д. Тітенко з матеріалів і за технологією паризького ательє М. Дюкорне, Франція.

Слухачів зачарували ці стрункі, як гірські лані, невисокі матового пастельного забарвлення інструменти – предки сучасного роялю. Звук ніжний, сиплуватий, камерний. Але чому дитина, яка підійшла розгледіти інструменти, сказала: тут все навпаки?
Побачивши клавіатуру клавесинів – благо, унікальні інструменти були доступні для огляду перед концертом в Борисоглібському соборі – я зрозуміла, що «навпаки» означає, що основна клавіатура пофарбована в чорний, а не білий, колір.

А.П. – Унікальністю відрізняються не тільки ці інструменти, але й унікальний львівський сопілковий професійний консорт «Дудаліс юніор». Що означає це слово «консорт»? – Запитала я у Світлани Власенко, куратора та ідейного натхненника проекту.

С. Власенко. – Як мені пояснили самі музиканти, консорт – це невеликий музичний ансамбль. Він втілює в життя ідеї камерного музикування та розвиває європейські традиції гри на блокфлейті, які прийшли в наш час з далекого 15 століття. В Україні є свій національний інструмент – хроматична сопілка, яка нині представлена цілим сімейством – від пікколо (маленької – П.А.) до баса. Львів’ян приваблює ідея аранжування музики різних часів. Їх спроби доторкнутися до звукової матерії, задуманої для різних тембрів і фактур, розширює горизонти творчості і розуміння світу, вчить поважати музичні ідеї інших країн і часів.

А.П. – Величезне спасибі вам, організаторам, і всім учасникам-музикантам за доставлену радість, творчу спроможність і за віру в наше європейське майбутнє. Я беру на себе сміливість заявити: проект вдався. Побажаю вам від усіх глядачів і слухачів цікавого розвитку цих чудових ідей у майбутньому!

Другий день фестивалю. Борисоглібський собор. Під куполом знову звучить, відкриваючи нові простори для польоту душі, старовинна музика. І знову в моїй уяві виникає картина ренесансного балу, де поважно і гідно танцюють дами в важких довгих нарядах і кавалери, одягнені в камзоли з мереживними комірами. І всередині потихеньку вщухають бурі думок і хвилювань, дихається рівно і розмірено, і життя спокійно і впевнено продовжує свій хід.

Алла ПОЛЯКОВА, кандидат філологічних наук

05845542

s42171315

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *