Білки «на верандах» та «європейський» заєць на Валу

Шановні читачі, ви, швидше за все, упевнено промовите: «У Чернігові зоопарку немає!» А от мені все-таки здається (хоч офіційно такої цікавинки в нашому місті й не існує і нібито її ніхто не бачить), що він таки є. І якраз на території Валу, де днями й ночами відпочивають тисячі чернігівців та гостей міста. Адже там, окрім історичного заповідника, ще й досі – один із міських парків культури та відпочинку.

Років із десять тому в обласному центрі зникли майже всі білки. Причин такого явища було дві. Перша — безвідповідально попрацювали міські комунальники, котрі, воюючи з пошестю на зелених насадженнях, застосували ка­зна-яку дуже потужну «хімію». Білки, котрі вижили після вживання забороненої у світі хімічної «зброї», вимушені були емігрувати в ті парки міста, де її не використовували.
Але й там тваринкам довелося несолодко — на них розпочали полювання «мисливці» за хутром. І, певно, якби не міські собачники (котрі вигулювали своїх песиків без повідків та намордників), уранішні й вечірні спортсмени, любителі активного відпочинку подалі від людських очей — «серед живих» залишилися б одиниці. А так, за допомоги добрих людей, звірятка не лише вижили, а й поступово знову перебралися на свою «історичну» батьківщину. Тим більше – за ними тут дуже скучили.
Доречно сказати, що працівники заповідника «Чернігів стародавній» та комунального підприємства «Зеленбуд» разом із небайдужими містянами протягом кількох років розміщували на деревах шпаківні, де прописувалися (реєструвалися) здебільшого не птахи, а якраз руді пухнасті звірятка. Щоранку десятки містян «завантажували» (і досі продовжують це робити) веранди й літні тераси шпаківень різноманітними горіхами, грибами, ягодами, солодощами тощо. І білочок нині на Валу вже стільки, що вони потихеньку «освоюють» усе нові й нові території міста. І не лише парки та сквери, а й дитячі садочки, школи. А також «зелені» зони між будинками. Наприклад, у нашому дворі (зелена зона між чотирма багатоповерхівками) також «прописалась» одна білочка, яка вже потоваришувала з місцевими котиками-песиками, а також пташками. І зранку спокійно прогулюється зеленою травичкою, квітниками тощо. Не здивуюся, коли невдовзі почне стукати у вікна й «вимагати» від мешканців (як це вже кілька років успішно роб­лять білочки на Валу з туристами) чого-небудь смачненького на десерт.
Та годі вже про тих рудих і пухнастих. Не ними єдиними багатий парк відпочинку на Валу. Скільки там постійно мешкає різноманітних пташок — навряд чи хтось точно підраховує. Але що дуже багато — стовідсотково! Крім того частенько сюди прилітають і «туристи». Кого тут останніми роками тільки не бачили: і снігурів, і диких голубів, качок та гусей.
Крім того на Валу живуть десятки (сотні) їжачків, кротів, мишок, вужів, ящірок та один доволі великий (довгий і вгодований) полоз. Котрого, коли бачать уперше, дуже лякаються (а як при цьому кричать — заслухатися можна) наші жіночки.
З новинок до уваги відві­дувачів парку нині пропонується… заєць! Коли він з’явився на люди вперше (від того дня минуло вже більш ніж півтора місяця), то був такий худесенький і малесенький, що навіть мої песики лише трошечки його поганяли та погавкали (швидше за все, просто якісь поради давали — як тут жити, де й чим харчуватися тощо) — а тепер від нього очей не відвести! Став удвічі більший за розміром, ніж мої молоді цуцики! І якщо раніше куцохвостий намагався обходити собак десятою дорогою, то нині не звертає на них особливої уваги! Тепер пасуться (їдять лікарську травичку) метрів за тридцять одне від одного! До того ж уже бачили не одного зайця, а двох! І якщо то була зайчиха — можливо, житиме тут ціла родина.
Власне кажучи, аби подивитися на те, чого ви ніколи не побачите на своїх голубих екранах чи в соціальних мережах, досить зранку просто прийти на Вал. Поспостерігати за всім цим зоопарком. Нам, «дітям асфальту», те буде дуже цікаво й корисно.
А якщо працівники заповідника «Чернігів стародавній» та комунального підприємства «Зеленбуд» і далі так гарно ставитимуться до «братів наших менших», то в нашому славному граді буде – як у скандинавських країнах. Коли білки не тільки вільно та неспішно пересуваються дорогами і тротуарами великих міст, а й мають нахабство заскочити тобі, коли ти сидиш на лаві з газетою, на коліна. При цьому дивитися просто у вічі, тримати тебе однією лапкою за одяг і вимагати дати щось смачненьке.
А до моєї знайомої, що мешкає у Стокгольмі (живе на першому поверсі), вранці у вікно постукав заєць. І поки не отримав морквину — не переставав стукати лапками по віконному склу та підвіконню. До речі, це був лише перший його візит! Але далеко не останній! І вимоги довговухий гість почав висувати різноманітні!
Тому коли маєте вільний час та бажання — приходьте на Вал. Якщо знаєте інші місця Чернігова, де також відбувається купа цікавого, але те бачать лише обрані люди — пишіть нам. А ми це обов’язково опублікуємо.

Олександр ШИЛО, “Деснянська правда”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *